Вот такая моя работа... 

иногда бывает и пообедать некогда 

Хочу такое окошко на кухне

11 років поспіль...

Ось так і пролетіли 11 років, неначе 
журавлі у вирій

Сьогодня моя Даша писала ЗНО з української мови і літератури. В третій частині треба було висловити свою думку щодо значення книги в нашому інформаційному суспільстві. Мені дуже сподобалося її невеличке есе на цю тему. "Моя мама бібліотекар, і саме вона з дитинства прищепила мені любов о книги. На сьогоднішній день я не уявляю без них життя. Книги, неважливо в якому вони варіанті, друкованому чи електронному, як скульптори ліплять з молодої людини особистість. І які б альтернаиви не вигадало людство, для мене вони ніколи не будуть кращими за "друкованих друзів", котрі вчать мене не лише грамотності, а й загальнолюдським якостям: вірності, сміливості, хоробрості тощо.Я думаю, що не зважаючи на технічний прогрес та створення різноманітних інформаційних технологій, книга не втратить своєї вагомості...". Приємно усвідомлювати, що зерна,посіяні в дитинстві, попали в благодатну землю. Знаю, що таких, як моя донька, багато. Це я бачу кожного дня у нашій та інших бібліотеках. За ними - майбутнє. Нехай їм щастить!!!

І ось позаду випускний...Привіт доросле життя...

1 червня відбувся випускний у моєї старшої доньки. 

Даша стала чарівною, майже дорослою ... 

 

Нажаль не бачить Льоня, як виросла наша донька. Саме такою вона уявляла себе на останньому шкільному випускному вечорі. Її мрії здійснилися. Зачіску зробила сестричка... Як виявилось, Настюха - кращий перукар!!! Бути їй особливим перукарем у Дар'ї, ну принаймі у плані моделювання її зачісок.

 

Ось такі у мене виросли донечки-лялечки

Ось такі поради надали учні 11-б класу 

майбутнім учням Тетяни Вікторівни - 

п' ятикласникам