Мої враження від міста Лева

Кажуть зі Львова треба вести додому каву, пиво и цукерки.. А від себе добавлю - і море вражень про це чудове місто з його чудовою архітектурою, неповторними крамницями, історичною брущаткою, силою Храмів, сплячими левами :))), знаменитими кав'ярнями і пивоварнями... 

Нарешті ще одна давня моя мрія збулася – я потрапила до міста Лева..Мої враження перевершили всі сподівання…Одним словом – казка…

За повір’ям, потрапивши до Львова, треба знайти пару левів і покласти руку до пащі саме того, що розташований зліва та загадати бажання.. Я таку парочку знайшла і, не одну а навіть декілька...Ось саме такому красеню я довірила свою руку і бажання...

...нічого в житті не буває «просто так»...

"...я знаю – нічого в житті не буває «просто так».

Дощ проливається там, де на нього шалено чекають. А над кожною головою, навіть  у маленьких містечках – сяє своя зірка. Часом вона не помітна за товстим, запилюженим склом або на темному горищі за щільно припасованими дошками. І тоді здається, що життя лише гра в пацьорки. Але це нічого. Скло можна розбити! А дах проломити власною головою. І вдихнути повітря на повні груди. Нехай навіть це буде єдиний ковток на все майбутнє життя! Важливо зробити його і, видихаючи, промовити: «Я – є!»… " (Ірен Роздобудько «Гра в пацьорки»)

І так відпустка закінчилася. Швидко пролетів час.. Але скільки важливого сталося протягом 30 днів…Головне, що моя донечка стала студенткою. Маленька – відпочила на морі, і знайшла чимало нових друзів. Ну а я? Що я, щаслива від того, що живу на цьому світі не дарма…Життя прекрасне, чорт забирай!!!

Панські розваги

В этом году отпуск получился немного странный. Особых планов мы не строили. 

Главное – отправить Настю в лагерь на море в Скадовск и ждать Дашиных результатов поступления в университет. 

А между этими занятиями  - хотя бы какие-нибудь туристические прогулки. 

 Удалось побывать в Цюрупинске...

 и на пляжном комплексе «Панські розваги»...

Получили море удовольствия от нашей херсонской красоты. Нам есть чем гордиться и что беречь для наших детей и внуков. Только почаще нужно выбираться на природу и заряжаться энергией и здоровьем.

Прогулка на ТРЦ Фабрика 

Вот как сейчас стало модно деньги государственные себе в карман положиь, чтобы затем вместо того чтобы натуральные парки в городе поддерживать, мы искуственные создаем 

И что то типа музея украинского творчества с мастер-классами по изготовлению своими руками всяких сувениров..Да, маркетологи - хорошо работают. Вот только на определенного ДЯДЮ 

И вот такие домашние уголки на  диванчике, под торшерчиком книжку полистать..только вот книжечки то старенькие и по внешнему виду, и по содержанию...можно было бы и журнальчиков новеньких положить...

 

Вот такая моя работа... 

иногда бывает и пообедать некогда 

Хочу такое окошко на кухне

11 років поспіль...

Ось так і пролетіли 11 років, неначе 
журавлі у вирій

Сьогодня моя Даша писала ЗНО з української мови і літератури. В третій частині треба було висловити свою думку щодо значення книги в нашому інформаційному суспільстві. Мені дуже сподобалося її невеличке есе на цю тему. "Моя мама бібліотекар, і саме вона з дитинства прищепила мені любов о книги. На сьогоднішній день я не уявляю без них життя. Книги, неважливо в якому вони варіанті, друкованому чи електронному, як скульптори ліплять з молодої людини особистість. І які б альтернаиви не вигадало людство, для мене вони ніколи не будуть кращими за "друкованих друзів", котрі вчать мене не лише грамотності, а й загальнолюдським якостям: вірності, сміливості, хоробрості тощо.Я думаю, що не зважаючи на технічний прогрес та створення різноманітних інформаційних технологій, книга не втратить своєї вагомості...". Приємно усвідомлювати, що зерна,посіяні в дитинстві, попали в благодатну землю. Знаю, що таких, як моя донька, багато. Це я бачу кожного дня у нашій та інших бібліотеках. За ними - майбутнє. Нехай їм щастить!!!

І ось позаду випускний...Привіт доросле життя...

1 червня відбувся випускний у моєї старшої доньки. 

Даша стала чарівною, майже дорослою ... 

 

Нажаль не бачить Льоня, як виросла наша донька. Саме такою вона уявляла себе на останньому шкільному випускному вечорі. Її мрії здійснилися. Зачіску зробила сестричка... Як виявилось, Настюха - кращий перукар!!! Бути їй особливим перукарем у Дар'ї, ну принаймі у плані моделювання її зачісок.

 

Ось такі у мене виросли донечки-лялечки

Ось такі поради надали учні 11-б класу 

майбутнім учням Тетяни Вікторівни - 

п' ятикласникам

Останній дзвоник моєї доньки Дар'ї

Як швидко плине час...

Неначе вчора вела за одну ручку до першого класу Дашу, другою тримала Настюху...Неначе журавлиний клин у вирій пролетіли 11 років...Мабуть тому так швидко, що все було більш-менш гаразд, дякувати Богові...нехай охороняє нас Ангел Хранитель та  Отець Небесний...

 

А ці кульки - наші мрії і сподівання, полетіли у вирій чудових надій